Чи це мелодія , або вірші,
Що надихають так мене
Звучать у серці, у душі
Моїй завжди, де б небула я
І як позбутись цієї рифми,
Я не знаю, й не хочу знати,
Бо вірші самі звучать в моїй душі,
Слова віршів запали в душу
Мою раниму і тонку
І як тут бути я не знаю
Ось муза , що прйде до мене,
Неначе ніжний, тихий сон,
Звучить немов струна,
Яку боюсь я часом обірвати,
Але без рифми, без віршів
Моя душа зав`яне зовсім
І ось шуккю скрізь натхнення я:
у пахощах весни і літа,
Коли росою не омиті
Стоять замріяні поля
І в пісні літнього дощу,
Що щось шепоче мені зранку,
Неначе птах я поринаю
Думками десь у небеса
О мить , коротка і щаслива,
Коли душа моя співає
І все погане забуває,
Складаю знову я вірші
Не залишай мене так швидко,
Мого натхнення ніжна мить,
Але даремно, бо за собою суєта
Мене знов кличе.
|
|
