У думки мої закралася тиша...Глибока порожнеча і більш нічого...Так,ніби і не боляче,а просто ніяк. Ні рядка,ні фрази,ні слова...А навіщо? Все одно не почує...А,як почує,то не зрозуміє...Нічого не зрозуміє. Бо він інакший! Не з моєї планети! І мене не знає справжньою!..Бо не дозволяю знати...Не доторкається до душі...Лише до губ...А що таке тіло? Хах...Оболонка! .... А раніше думала не так...Ти ж знаєш... Тоді були принципи,правила,інше бачення...А тепер очі бачать не те...Не тих...Не так...Сталося те,чого боялася найбільше - упала з високих понять на побитий асфальт буденщини. Доросле життя. Доросле!? Не доросле,а забруднене плотськими втіхами! ... Аж відвертає...Стерти б усе та наново написати...А хотіла ж...Тоді...З тобою...Іншу картину собі малювала. Ну як,малювала,ескізи лише...А потім забруднила чорнилами,замість яскравих барв...Сама.Власноруч. ... Дурна! ... Розбивалися не раз мої блакитні ідеали. З висоти та на скелі! Вщент! ... А цього разу навіть сліду не лишилось...Лише руки порізала,як намагалась зібрати хоч щось...Хоч уламочок... Змінилось все так різко. Та,чи на краще?...А тоді я була більш,ніж впевнена...більш,ніж смілива...більш,ніж твоя...а зараз ...а зараз - інший... а зараз інакше...все інакше...
|
|
