Закрила очі, довірилась чуттям... Аромат його парфюмів... Чому він так бентежить??? Його голос... Він особливий... оксамитовий... З перших хвилин він огортає впевненістю і беззаперечністю... Йти поруч, ніби ненароком торкаючись одне одного, так приємно і збуджуюче... Перший дотик рук... як мить... але така солодка, пробую впіймати, та дарма...
Відкрила очі... Небезпечно-близька відстань... Шепочу щось на вушко, торкаючись щокою до щоки... Не чую жодних слів... Паралізують мозок феромони... Прощальний поцілунок... такий цнотливий, але шквал емоцій... Пропав... як марево... нема...
|
|
