О, літо! Літо чарівне,
Привітне, миле, золоте.
Ти грієш нас своїм теплом
Й чаруєш золотим вінком
Тих врожаїв, що нам даєш,
Свої дари нам роздаєш.
Любові в тебе повен край,
Хоча буває й сум, печаль,
Й тоді ти ллєш дощі рясні,
Неначе сльози ті дрібні.
Та все проходить й скоро ти
Нам посміхнешся знову,
І настрій твій веселка відіб'є,
Такий ясний і різнокольоровий.
Й життя навколо знову оживе,
Все так як і раніше.
Усе зігріє сонце золоте,
своїм промінням, й стане всім миліше.
Сторик (7.02.2013)
|
|