встань, нарешті, із колін, на яких стоїш сам перед собою. звільнись від себе. розправ руки, звільни себе того, кого в собі не помічав, причавлював. твої мотивації залежать тільки від твоїх дій, а твої дії - це твої крила. смерть не чекає, то чому життя чекати повинно? чому змушуєш казати "ні", коли можна, нарешті, відкрити в собі те, що бачив в комусь, так хотів в собі, та не дозволяв?
ніхто не змушує тебе жити, і зараз я не кажу тобі"живи". я кажу тобі не бути рабом самого себе, яким я була в свій час. однієї миті я вирішила, що якщо сама не почну ризикувати(в міру і не в міру)), діяти, то ніхто, повір, ніхто не відкриє шлях попереду. всім чхати на тебе, всі думають про власне еґо. всім вигідно, що ти прогнив. вони піднімають свою чортову самооцінку тим, що ти нище. і це справді так. і буде, поки не усвідомиш.
створи перед собою дорогу і бач тільки її і шляхи ходьби по ній.
а я нарешті побачила море.
про яке так мріяла і була впевнена, що не побачу ніколи. як вважала :"та де там, я та й море".
я вважала, що мої можливості закриті. проте. чому вони відкриті для інших, а для мене ні? ВОНИ ВІДКРИТІ!! все поступово, куча невдач було. та то не невдачі, а уроки. я навчилась вчитись.
я така як всі, а всі - різні, тож бачать по -різному. і можуть різне. тож, чому я маю дивитись на когось одного? я можу бути будь-ким кращим з перехожих. якщо хочеться.
мотивації які? любов. любов, яка є в кожному
коли кажеш життю "так", знаходиться людина, яка веде тебе по цих сходинках буття. веде міцно стиснувши тебе за руку і щоразу, коли ти спотикнешся, ця людина тебе підхопить. і піднесе ще вище. а ти просто віддаєш себе.
-"я не знаю що таке любов"
коли кажеш життю "так", знаходиться людина, яка веде тебе по цих сходинках буття. веде міцно стиснувши тебе за руку і щоразу, коли ти спотикнешся, ця людина тебе підхопить. і піднесе ще вище. а ти просто віддаєш себе.
-"нажаль такої людини у мене нема і напевне не буде(("
цього й знати не потрібно.
просто почни казати "так" і життя прийде назад.
знаєш, квіти теж спочатку в'януть, а коли в воду - розцвітають. думаєш їм легко? та навіть вони знають, що хочуть жити, коли на волоску від смерті, коли життя їх обрізали більш як на половину.
любов не потрібно знати. її потрібно тримати в собі.
і гріти.
твої руки - твої крила. твої думки - вітер, який дує або в сторону вперед, або здуває зі шляху, або залишає на місці гинути.
|
|
