Я люблю тебе! як важко вимовити ці слова вперше. Хто цього ніколи не відчував,то той не кохав.Не кохав так,як я кохаю тебе. Найкраще у цьому те, що наше кохання взаємне і я не боюся вимовити ці заповітні слова, бо знаю, що у відповідь почую те саме.А якщо ти ще й знаходишся поряд,то і поцілуєш...
Поряд...Таке маленьке слово,а скільки для нас обох значить...Для нас, яких розділяють кілометри.Інколи я ненавиджу ці кілометри,через неможливість до тебе доторкнутися, обійняти чи поцілувати. Так, у наш час є телефон, є інтернет, але ніщо не замінить тепло твоєї долоні, твій подих у мене на щоці, твій ніжний поілунок...
Ніжний поцілунок...ти кажеш,що з іншими не був таким ніжним і що взагалі ця ніжність прокинулася тільки біля мене. А ще ти говориш, що я та єдина,яку ти шукав усе життя...Але найцінішими словами для мене є ті,які прозвучали у нічній тиші: "Я боюся тебе втратити! Я люблю тебе більше життя!". Ці слова я назавжди запам*ятаю і назажди запам*ятаю ту сльозу,яка все таки скотилася по щоці... Я люблю тебе!
|
|
