Невиліковна
Я застудилась словом «назавжди».
Усе ніяк не видихну обрАзу.
..
З тобою,за спиною раптом - крила?
Ти думаєш, що ти один такий,
З яким я вперше у житті щаслива?
..
Загорнеш у обіймів теплу вовну…
..
І це тобою я - невиліковна.́
--------------------------------------------------------------
Ртуть
..
Перев’язав собою всю навхрест.
Нитки зі сталі!
..
--------------------------------------------------------------
Незабутнє
..
З обличчям сірим, начебто пергамним,
Приходить спогад уночі ..
..
--------------------------------------------------------------
Жилось тобі без мене?
..
Всміхалась доля – вічний диригент
..
--------------------------------------------------------------
Покута
Як перемучилась тобою,
Ділила вічність лиш на двох.
Як перекроїла всю долю
Лиш двоє знають: я і Бог.
Як перевтілилась в незриму,
Таку пресвітлу самоту.
Де інші всі, навік чужими
Ставали раптом, там і тут.
Вдивлялись очі в порожнечу,
Шукали руки нащось... Нащо?
Як від зітхань здригались плечі,
Ти не дізнаєшся нізащо.
Ти не почуєш (бо не треба)
Такого таїнства покути
За все, що було вищим неба,
За все, що й досі незабуте.
--------------------------------------------------------------
|
|
