1 О, труд! я лука мав і луга, і не мав я рук. курява мені! милим містом отсим кувзвук, а лун тих самих схима схитнула: я – де я! пітьма. вершу душ рев, де я та морок, скорома таєд, амриш ширма, саван на вас: от і шива, – вишито, – випив і свят-мужів оковижум та всі вужі й корови, ханомани, вії, дерева наверед і немовля жаль: в омені і їв монах сиворок – їжу в лісі кисіль і цілим віра царів милиці і цілих репет тепер хилиці коні, вінок, репет! тут тепер? – зараз тут скресксеркс. ой царю, а ми тоді – ми не чваньків ялова воля, і дарма тії дні індії там раді; матимеш, і лише ми там мереживо вижерем! Вітри! море та й веди; війна мутує, діє, чорна, жалом смерти! хитремсмола! ( смола – жанр ). очей ідею туман їв, і дев'ятеро миртів я духом видів: моху дай. і цар потя всю наволоч зором: мороз, чолованю! свято праці, а гулі – вам, а куля – дур то. Мертволіт: виноги в низ неба, бензин вигонив тіло в трем, гроза винот напресіч. жах, ажіотаж онизу, де морок. скоро жато медузи ночі серп, антонімізми нот. то нива з органами шимана: і цвинтар брат нивці. Гати жита ж, як ірод дорікай! я, рученята – не чурай маруся. асурам брак! скарб німана. жиди ж, в зажурі подиви: живи допіру ж, а з ванами – ні! тощо, блакитна! морок там ядуч, а богомасно молиш шилом он самого. бачу дай, матко! а паркан? романтик, албо що? тощо, блакитна! морок там ядуч, а бог от аки дні індика того бачу. дай, матко! езленелзе! романтик, албо що? І та хвала тичлива дуже вежу давил читала в хаті: нудик, мук кіну рівза камрад ано надармака; звір, унікум, кидун, упир, і до мопеда подібен, а нарід? а красен як атон – оно така й несарка. Е, торборохоб бо хороброте новаки – то диваки. торборохобно раб ондо одно. і цвинтар брат нивці! барон бо хоробро тікав і дотикав он. Е, було гетьманат! нереїда радіє: рента нам те, голубе! вад добуток коту б оддав тепер коти б збиток і лизали, як кай лазили. Е, допит? нахабу з вашим іменем витончу! азов з воза! гола крига, а гиркало гучно! ти в мене і миша в зубах, антиподе, – максиму мита вад даватиму мискам, а машинорок – лічити чіл корони шаманів. Мак люлькам, а кармі мряка! аби риба! є кохання, хокей. – і що сало – ласощі, не в очі човен: тавро хіба жабі хорват? у не на, а не ну, Он шо: робити борошно. е! нудре, пердуне! упирод ті бочки взе: звик чобіт до рипу. не в очі човен: он жере, бо обережно, її, – та зупинив: звини, пузатий! і їй у прикру кирпу: не лис силен! яри попирай, у не на, а не ну, опудало, гола дупо! кавомолок коломова, кіно: розум ушкола. "кругере?" – бере гуркалок шуму, з орачем – лук, суму мускул; меча не видно, сині. сон дивен! "вірусасурів око виріж". а зажирів дозримирзод. о, ніжні! він жінок – о ні! – жужинок, він учнів вінчував в автобусі субот: "а субот вам автобуса". око вірусасурів. оковир, оривоко. І напад ресижерем: мережисерда пані! о вижерем? о, ні! іно мереживо. милість цілим. Он, диве. чого б ті кругом: "є у радощів антиподи"? ти нич не чуєш, о лукав! ви ж могорич чили пили – чи рогом жив, вакуло? а велич імен? хижих неміч і лева! тепер напередумови. сопілки взяли діти, бо раді – біда! робити діла звиклі по-сивому, – дере пан репет. – один! пазуху духу запни до зарання; мудро вчися – та ліпше шпиль! високо сива ничче нікому кінеччина. а доволібіловода. тю, мала каламуть! аби риба! аквоморок! скоромовка чи нотна? антонич вибив мечем відліт тіл дів – м'яча бив, вибачайм – дружба, абжурд – і раде, ледарі! коляда падалок і виспіви ви псів! неміч і лев. в лісі кисіль! а тон, цифр арфи цнота? І жле змій омсти слиз лизати, та зилзил – ситсмо їм з елжі. адав таема, меат вада, ема та адав, ада атаме. чеши, плети чудово. вод учитель пише: чувак випив каву, їв, а чи добре – вербо, дичавій сама: "відмінно" сонним дівам, а снам у тумані – "нам у туман". хальшую шлях – а вишопошив? грім-миргород і мопс, помідоро, мортшин і шторм. отрута натур то хитих, аки зайд язика. а вартові їм: зміїво, трава! хаунт сухаба хустнуах – а ви, діти, спали! вода радовила пси, і рука сакурі дарує лілею радощів. а навіщо? цілує лиць, вартує трав, винує ниви, вальсуєслав мусує сум. халабзбалах – і рука сакурі цінує чиждею ниць. Я – де я; пітьма там тіпає: дай! в межу вужем, в діл. – лізу у зіллі де зле нам, радо – дарма. нелзе! ні теж ви. вже тінь, взе яма ліру: за пісок, висотолази, і за лотоси в косі пазурі ламає; зве і на латаття – та лани житу никли саме: нема сил кинути ж! Обід от вирішу, аргономе. дощів уникає: де я кинув і що демоногратиме? щиро б зборищем ширив тоді: бо мета все он тікала; кину клич: о, в очілку никала кітно – е, сватем. Он, бідоподібно, аполой бере жереб йолопа. Ви сумнівалися навіки, нечумаки, зуміли гомін мати, вологі на кизяк, а те – вона петра, двоока, тому зорить і босі на пусте. неруда дурень? ет, суп! ані собі ти розум отако-о вдарте, панове, так язика ні голови там – ні могилі музика! мученик іван: я – сила! він мусив, ще й учень, чинити допит навіщо даруємо гуркіт. бог, очевидно, вам удумав: випещу вікна в часі – та в отсих, кате, несвітах хаті все не так хистоватися: чваньків ущепив, вам удумав, лід і воду любив, а ви б – у людові діло. а виш пілотоліпшив? вишпілотополіпшив: вишпілопотоліпшив вишполітілопшива! киш політілопшик, підшипник грав. а справді кпиниш е, напуваву, пане! Он, бідоподібно, аполой бере жереб йолопа? Оре та й питає: гей, а ти, п'ятеро? літеро, і сіль ваб у дощ! о мрай! бог очам рай ярма: чого б ярмо, що дуба в лісі оре, тіло ламало? Тіпало часом: тут тутмоса чола піт. О! морок скоро. мо, деревлян ревба: абверналь веред, німорпело, коле, промінь. – урожай? – ні. втома самот парою оре. – герою! о, раптом! а сам-от він? – я ж ору. Бо ламала ( вира вченого ) в'язи б! казок чавун, ким сива будучина гопала й мізки долом, а на молодик зім'яла, поганичу, дуба! висмикнув? ач, козак би зайвого не чварив, а ламало б рамена. Немарне возвеличую я попіл! на чім опинив? я спитав: а ти, пся віро, хорів, вини помічан ліпо паюючи лев-з-овен? На городі дежяву. кров. шумок: неруда дурень. кому шворку в'яже дідо рогань? акт сапи: пастка! ям'язимайямизаймай, амрита шанна шатирма. Мо, демон їв? допит селян рудавом зору; розмова: балакала б, дурна! лести подвійно медом: ич, овочі! якатя, – натякай, а мич овочима: он самич овочимасно тілам – сон! самич овочимасно смалить. балакала б! Бабусі лісу б, а барвінді – днірва. тіл обліт кіл, бо облік тіл болить. чавун кому четвертокіт сів, ховала мука вид. шипиш, диваку? – мала в охвісті котре втечу: мокнув, ач? ет, тенет турбота! жато брутте-нетте. та котре, петре? дер тепер то кат! виліз ереб а над дуба а будда на березі лив магу богам – видишидиво? я конунг і зігнунок – а й ото був шум: мушву б вишпілоліпшив, мудро знеціниш рев вершин тепер, ниво, повінь і ви живі! і цензор дум – репет. Вік-шир-політ – се стиль опришків! о, навзаємея звано! – яли вертеп. бузок, вірадівам! демагога мед п'єм за красне! сальве! е, власен сарказм? – є'п! Жах у мені, і не муха ж у кобзі! ніколи, вірте: мед-вино гонив. Деметрі вило кинь і збоку, петре, вилай. Море, зорі втеч, а ксена псів била, жаб: не скаче твір озером, і не було, голубе, ні льоду – о! нескінчерга балад, вибив мечем худобу, убо дух, – а гречні, ксено, бажали б вісп утебещебету. – а дала б! День недів – і немовля! жаль – в омені. як ірод дорікай: випре терпів ви претерпів від вдів чоловік? а радів сумосіннє, дощі щоденні сьому свідки, а наволоч – випарам хмар! он ту? мала кашу душа! а паркан? вибив і рев двері: і рев двері вибив вабив? – вибав: репет тепер. Он! чи тихе? так катехитично ущух. а пазур – мак люлькам кому? наразі брага зір те: медаль і баклага відвару запити пазура вдів, а галка біла – деметрі за гарб і за рану мокру, запахущу. олив ачавило діра на небі допаде по моді рипу. е, юда раннє черево напхав чилбо уробив живому, а зате мали мук ми, звір і паперотка: державу аз боронив, вибору ми з вами "даного богом" їй не дали. ти догмі тупо кориш око, бо лиш око ясне! ген ся окошило б на мутантах рабах: На мутантах рабах хабар хат на туман на мутантах рабах хабар-хатна. туман вино гонив. От така акрутитурка. а кат – то окоширокоп. у тім годити ладен їй, а де по моді рипу, мого-бого надимав, зиму робив винороб (зауваж, редакторе: папір і взимку – мила мета; за умови ж вибору облич вах! панове речення радує, – рече примха, – ах, мир печер! – а сусідів винороб боронив від ісуса. 2 Жива! двідесят сил репетує, – нею теперли стаседів дави ж дива! двідесят сил репетує, – нею теперлиста седів давид А болинога пива двідесят сил репетує, – нею теперли стаседів дави пагони лоба: у галю, галю, гуля, гуля, гу! Ліпота ж: нежато піль, недогрів я – жайвір годен: У, дам оргазму на полхву базік, і забув, хлопа! нум за громаду миритисі. ти рим молиш шилом; шило рим еола – алое миро лиш! а та січ – в ордумань нараз: мо, з ума гамузом – уїдолемент; мозум-загрозум репет укосив. юшка німави! дармаідей іч оно п'янделигаву? – е, травенева гуль поро! плюгаве не варте уваги: ледь най поночіє – дам ради вам. інакшу й високу тепер музоргазмузом жайвір тне мелодію, енто-ліпенто тне, меле елемент – отнепілотне негромобою: охорів'яж! І трохи спантелич: чи лет на психорті, – волохи спантелич, – чи лет на психолов. бабусі лісу б, а барвінді – днірва! щебеттівка аквіт тебе, щезле, ні? нелзеїд рогатий, а гаїта гордий: володарі! лірогаї! ви скоро! медея тіл жінок! волохи спантелич: чи лет на психо? ловко ніж літає, де морок сивий, а горилі – радолов – о, витремтять мертиво ов, тремтять мертво дикоковалахи! дихала в ококид харита-сморита, сатиром-сатирах! вавилани ви наливав. аби риба! А сон? і лад! іно мертві нешкані мечер, – нечитемні в народах, але свідомі світил сим. напружив улис силу вижурпан-мисли: ти всімоді в селах, а до ран він метичен, речем'! – інакше ні втремо – ні далі носа. Я, рибо, вам удумав: обирай, у морі дурись. вила громилзевула позичу я, ( мирт тримаючи зопалу, везли, моргали в сіру дірому хивил ) круглися біля галі б хивил круглися біля галі б моргвам хивил круглися біля галі б і морг вам, а в громі я сил гуркливих не самичу – я, мирт тримаючи масен, у ліпше шпилю: умододецімет, системі це додому, а барвінок, гелено – нелегко ні в раба. У доль коси – пісок льоду! те, чим он самі – і вам дайвечір – масно мичете. чим? читатич миче дечим. хотіли показу, бугаї? за копил глип – оказія! губу закопилить. ох, дивись, діво! відсивид замлоїло. олій, олмаз, річев'я дмаві. вам дайвечір!" а квіт-салют? – тю, ластівка! Невзмозі лазити залізом знев а не шат, питун гнилва а неба житу нгилва а неба жити волзва а не шат пити волзва думок ліцеї, музичата чи зуміє цілком удав лигнути пташеня думок музеї музичата чи зуміє з умом удав лингнути пташеня з умом удав лингнути жабеня – з умом удав зловити? рядком удав лигнути пташеня! халва думок! кому дав лахи? і рядком-удавом мова, думок дарії одивсея отівсея а є лілеї, музичата! чи зуміє лілея () халаб – і наканапух! ах, ото черва в речах у пана канібала: та дід – на гнавванголірило канапу? ах, черва в речах у пана кандидата! Цвіте так катет і в цілому, і в ці дні гінді у молитвах авт. так катедрам – і доти маю раціо: се – "леся" з низу неба за бензин, тупак капут, кошик кишок – маві дарів козуб. а крім асів – ви самі крамар: бажали б вісп? ти – клопіт вуха, мила! дідоні он, чотирикоса, дві ліри, лівда сокир і точно. я – і вони за ними, назинкни за ними на зиновія: іноді дали маху в ті полки. Люб вираз "бо кинь наву" і "босамі". – несу те геть усео, німа собі у ванні кобзарів: бульх! А чом у ванні? цар, кому моргає лілея грому мокра, цінна в умочах. валапха човгам, змаг в очах палав і доки ковзам – лоно морга мірай: о, бабоярим – агромон, олмаз в ококиді! агоноладолон! нолодалонога, - он метал хапав холодок долоні, і нолодкодолохва пахлатемно. шуровар праворуш! а квіти в антик, албо блакитна витівка: бісити! шуровар тенімоло, – самі чварочварти хоча, де ледачо. хитра вчора в чім? – а соломі не травору шитисіб. он ліпо, бо обопільно накрапає, заливає! я вила запив каламутно. затопило, ліпота? замич очима – хатр угуртах і зорано на розі: хатр угуртах. і наче лад, далечани. Невзмозі лазити залізом знев. чи до сакур охолов. волохорука содич! чкурнув. а кавун? рук чужий вапав їжу, звук дер повз. о предку! у, ту нелпу, куплену ту – а нелпа, ваплена! а, калашників? викинь шалака. скороми таєд видиву сокиру б, а бурі косу тіло тре вчетверте я вищу врабуватих: е, тре в четвертоліт, де яти морок. мущив я! а бурі ліру б, у моргу грому вирив хитаву барвжеж: пихалаб, збалахи, пала-смала, халабзбалах! де я? ти – морок! де я – ти морок, магриб і гриб, маргінес ксені, грам кіборгробикулю ігроборгів гроборг марган на грам монагроморганом, а магробикам – маки боргами, імагобики! богам – монада ладаном; магам – грошима гроші, вірші віршам а шріви шріві, шоргами шорги! і гроборгам – агроборги і замуч у мазі. дощенту утне й у магу угамуймоцьомумоцьом щодурень – еврика, банзай, в'яз набакир: венеру! – він, собі ребета, з'ястивиться й за тебе, рибо снів. вила вибирав, а рибі валив виру, курив; репетую тепер жінококакоконіж, і чи жінособака босоніж. Маху марам, хмара мухам. а цмурим, куриво ви рук, миру мста; а ці – ливомовили: ця маса турків! викрутасам дам, мадам лиха, нахил, мадам, дам: радма, чаромадам орач, чарома дам орачам дар; закутштуказаамракутштукарм! дам орачам а чаром, а дар дів – а в два відра, вір: це крові хат пора, паро птахів-оркестрів. віра – чотири. вирито чарів четверо відер, редіво ревтеч. Ото лоза! золото! вітаю, дерево! вередуй! – а ті в лісі хижих сіль; а народ і город, дорогі, видан' на вид-викрут! одну'н до турки в диван надив, іншу до вдика віщука,- іншу, де й овдовіла. наліво, двоєдушні! а кущів (аки дводушні) барви борід? і робив раб до рана. Він, чумак у рукавищах, зичив аюдаг. о психи! спогад: виш пілотоліпшив уяви: чи з хащ, диваку, рукам учнів ті дива? Отрам, о трамтарара! арарат, марто, марто! о, саймака м'ясо! аби хитай, равано! бо на вар'яти хиба: нога тне, покора пшона пере. репано, шпарок – о пентагон! шил кошик? труну, музо, ріжемо! межі розуму – нурт кишок лиш, а липа пила більшу. мила, вродлива! – чарівноказкова! мавок закон – вір. а чавил дорвали мушлі б! груб збагнен габзбург: шукай м'якуш і ріж в жирі мету мет і тему тем. ялівці цвіла й монада, ладаном палала: кину, уникала хивих лап – он ті нам, мов двом магогам. он зірка так різноманітно атени мила, мазала. мала за малими не та! Що? дивак – й у нілі? навзаєм, гіпнотизере, б кіс! рік берези, сон пігмея, з ваніліну й кави дощ; радощі що дар, не дощі щодень, лінощі що ніл; макаки дикакам! он льон, гамір пик. "а на кипрі магнольно!" галас: "пика! накип сала!" гне дурга грудень; дюдя! не надюдь у ярмі не'ле, – мокне лиссиленком звірпика на кипрі в зеленім раю: ніл бог, гондол боргрух, а бахур гроблодногоблин, і дамопомаді: гукни, радо, по даринку у кнура до подарунку, – гукну! звітні вгодили до гвинтів. зуквало в азіях, енерги! гренехай і заволавку зугвало, венедове! репни до грічев'я, дай, вечіргодин переводе, неволавгу. Мо, сон дере перед носом. хабар вдало. тупак капут. "дикоковалахи!" – дихала в ококид, – мо, сон дере перед носом? "дикоковалахи!" – дихала в ококид, а сон ситив: о, лад в рабах, хабар вдало! а ті корчі, ич – рокита. а не було, голубе? – на. ті, що з даху поринав ринва – а в нірвані ропуха дзощить, і цвинтар брат нивці, і цвіло, бо лив ці мови пивом. у четвер бодай я добре втечу: мотре! се назак! вузол! наказ – вузол сливе червень хитавсь – "черваві, псе". ніщома, звісно, репетувало б: раду, азов з воза, удар болаву тепер! ялова воля! азов з воза, он він гнівно витис носа, он сів за мощі, не співав, речей святих не врече, лив сльозу в казан: "дихала, вбила мене, – мали б валахи десертом" амен! хитай в сварку! зауваж: рівно рік один, а годувати хитаву – догани докір. он віржаву аз украв, святих нема. віра царів молокосмола ковзала з вокалом-соколом. олени нелос, олега гелос, сулими милус, оливи вилус, сулеми мелус, солеми мелос, толоми молот, толоки колот! це, ярко – окраєць. я, тигратим! а наш: о ви рай мали в лісі і сіль. вилам яриво – шана!