А дома те́пло, гріють батареї,
Вода у крані, чай гарячий і диван,
Твій "рідний" гаджет, інтернет безмежний,
Розслаблений і релаксивний стан...
На дворі ж холод, снігу по коліна,
Він тихо йде, навколо все вкрива,
Земля промерзла, все живе сховалось,
Усе затихло, від морозу завмира.
А Він в окопі мерзне, притискає зброю,
В думках - домівка, душ гарячий, борщ...
І нерви як натягнута пружина...
Дістали вічні - миші, холод, сніг і дощ...
Ой, як не солодко в землянці зимувати,
Крізь сон набридлу чути артдуель,
На саморобних пічках нагрівати їжу,
Не залишаючи цей "фронтови́й готель".
Будь вдячний тим, хто береже твій спокій,
Твоє розслаблене, розмірене життя.
І пам’ятай, що завдяки цим людям -
Ти ще живий, ще не пішов у небуття...
Війна людей ламає і калічить,
Лиш сильні духом цю біду переживуть,
Допомагай бійцям, усім чим тільки можеш,
Щоб їх живими у родини повернуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2023
автор: jogasan