Життя малює нові картини,
Я у ньому невтомно крокую.
Я розвію сірі рутини,
Світлими фарбами замалюю.
Ловлю свої загадкові миті,
У яких блукає щастя й печаль.
Мої ноги аж до крові збиті,
У мене свої цінності й мораль.
Дарую людям світлу надію,
Нотую миті у свою скрижаль.
Як юнак ловлю цікаві мрії
І за минулим мені вже не жаль...
За дар життя я дякую Богу,
Я із ним впевнено іду у даль.
Він розвіє сумніви й тривогу,
Проведе на життєву магістраль...
©: Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2023
автор: Віктор Варварич