Білокрилою птахою прилетіла зима,
Цілий день вона сипала білі сніжинки,
Дивувалась умінню своєму й сама,
Білим килимом вкрила всі дороги й стежинки.
Зарум'янила щічки всім дівчаткам й хлоп'яткам,
А дерева! Одягла їх в весільний наряд,
Посріблила майстерно усі їхні заплатки
Й повела їх швиденько на зимовий парад.
Сніжно-біле мереживо принесла до калини,
І на кетяг поклала, мов чарівну вуаль,
Полетіла за мить в ліс густий, де ялини,
Білосніжну на хвою накинула шаль.
Повернулась до річки – льодом воду скували
З лиходієм у змові – із тріскучим її морозцем,
І роботи, здавалось, зробили чимало,
Та пече щось їм душі, у серці є щем.
Як же воїнам бути у тріскучі морози?
Хто зігріє теплом у окопах в снігу,
Коли ворог лаштує грізні залпи, мов грози,
Нищить землю Вкраїни таку дорогу?
І, порадившись в білій верткій круговерті,
Вони градус морозу спустили на нуль,
Спакували його у біленькі конверти –
Нехай хлопців рятують від ворога куль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А