Прийшла вві сні. Сказала щиро
Прості із докором слова.
Сказала - якось полюбила,
Хоч сорок шість… і двадцять два.
Та рік пройшов, вже не чекала.
Лиш випадком війна звела…
Стояв розгублений, щасливий,
Шукав для вибачень слова…
«Хіба я міг… не мав і гадки…
Пробач, завжди я був дурний.
Сховав в собі до тебе ніжність»…
Сказала: Добре. Все. Не ний.
Відчув твою атласну шкіру,
Духмяний подих на губах.
Гойдав в руках, немов дитину,
Забув про сум, про біль і страх.
Ми рік війни пройшли нарізно.
І хоч тіла уникли ран,
Та дві душі кував на крицю
Вогню і втрат страшний буран.
Та дотик душ від ран лікує.
Бринять, мов музика, слова.
Ми можем разом бути… адже
Я ще живий. Ти ще жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА