Експеримент

Якщо  сонячного  літнього  ранку  прокинутись,  та  не  розплюшувати  повіки  до  кінця  -  лише  ледь-ледь  зробити  крихітну  щілинку  -  крізь  негустий  парканець  темних  вій  ллється  золото...  Таке  тепле,  немов  обіцянка  щастя.  Таке  красиве,  наче  голос  янгола.  Це  моя  давно  забута  дитяча  гра  -  на  межі  сну  і  реальності  слухати  золоті  пісні  нескінченного    літа...  А  серед  них  -  ледь  помітне  гойдання  моря,  плюскіт  хвиль...  Одна,  дві,  три,  чотири...  Скільки  років  йому    -  морю?  А  мені?  Здається...  Вісім?
Чудасія  -  я  не  знаю  свого  імені)  Але  попереду  на  мене  чекає  новий  день!  І  -  зустріч  з  кимось  дуже  особливим...  Як  його  звати?  Дивина,  не  можу  пригадати...
Але  я  його  дуже  люблю.
Де  ти?

Професор  N  поправив  окуляри  і  обернувся  до  нечисленної  групи  людей  в  білому.  
-  Отже,  колеги,  пацієнтка  номер  04.
Діагноз:  відмова  усіх  систем  організму  внаслідок  шокуючої  події.
Дозвіл  на  випробування  експериментального  препарату  надали  родичі,  документ  знаходиться  в  базі  даних  під  номером  Zq_357.

Як  бачите,  після  введення  препарату  пацієнтка  -  точніше,  її  свідомість  та  енергетичне  тіло  перебувають  у  мало  досліджених  на  нинішній  день  "тонких"  світах.  Завдяки  сполукам,  що  створені  штучним  інтелектом,  пацієнтка  знаходиться  у  перехідному  стані:  це  вже  не  життя,  але  ще  не  смерть.  
Це  прецедент.  Це  -  прорив  у  трансцендентальній  медицині!  
Щоправда,  на  даному  етапі  спрогнозувати  розвиток  подій  непросто.  За  гіпотезою  доктора  S  пацієнтка  ніколи  не  повернеться  у  фізичне  тіло  -  оскільки  матерія  змінюється  незворотньо.
За  версією  науково-дослідницького  центру  "Fenix",  повернення  може  відбутися  будь-якої  миті,  втім,  процес  може  затягнутися  на  тисячоліття.
Експеримент  триває.
Науковці  стримано  заплескали  в  долоні,  де  й  узявся  -  заклацав  крихітний  накопичувач  інформації  в  руках  представника  космоновин.

За  товстим  та  надпрозорим  склом  лабораторного  боксу  на  білому  лежаку  лежало  тіло  жінки.
Сіре  і  неживе.

Лише  крізь  щілини  не  до  кінця  заплющених  очей  сяяло  ледь  помітне  золоте  мерехтіння.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2023
автор: Меланія Дереза