Мої квіти пахнуть нестиглим сонцем…

Мої  квіти  пахнуть  нестиглим  сонцем...
***
Мої  квіти
пахнуть
нестиглим  сонцем...
Що  в  купелях  у  березня  вмиються.
Зігріваю  їх  подихом
в  твоїй  долоньці,
Кличу  поглядом,  доки  розкриються.

Недоторкані,  вітром  вимиті,
Не  медами  окроплені  й  м’ятою…
А  дощами  й  туманами  вишиті
Пахнуть  тою  травою  прим’ятою,
Що  тіла  наші  вранці  торкалися
У  жагу  божевільну  сплітаючись,
Воскресаючи  й  знов  розтікаючись,
Трунком  щастя,  яким  причащалися

Із  гірчинкою  і  недолею,
Надзвичайною  дикою  волею
В  небесах,  під  якими  кохалися,
Оксамит  розшиваючи  зорями.
Квіти  неба,  у  ве́сну  скуйовджені  –
Намагалися,  сумнівалися
Сподіваннями  насторожені,

Але,  чистими  залишалися.
В  несподіваних  снах  ...ненароджені.
#Марія_Зоряна

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2023
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)