Цей сніг за вікном не лякає!
Навіть самотнього птаха в холодних заметах,
більше схожого на душу, загублену
поміж запаморочливої білої пустелі... Не лякає.
Лише спазм тихо закрався в серце,
що так подібне до гнізда на холодному шпилі.
Я вихоплюю думки зі снігової лави!
Нехай мете собі вихор!
Нехай руки стають крижаними від нуртуючих морозів!
Але думки теплі, нескорені, мов серце в яслах,
мов усмішка народженого немовляти
стають зорею!
Понад світом, понад його крижаними пастками...
І пригадуються вулиці людні в сонячних обіймах!
І крила міцні, що не страхаються часу і простору...
І ті, з ким Віра жива набуває найбільшого значення!
25.11.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2023
автор: Іванюк Ірина