Почесно похованим бути в кремлівськіій стіні,
де злодії марять невтомно настільки страшні,
що, маючи змогу, звідтіль би повзли на очах,
бо вкупі нестерпним здається той морок і жах.
Він марив хімерою, прагнув дістатись планет,
щоб їх таємницю розрізав науки ланцет,
сади насадити на Марсі, коли в таборах
сиділи нещасні, колонізувати світи,
коли набивали жінками і дітьми барак
в черговій колонії, до гуманоїдів йти
по чорних оглухлих осліплих космічних шляхах,
коли два сусіди не знали, як згоди дійти...
Він щастя принести хотів, хоч безбожником був,
хоробрий романтик, він мрій багатьох досягнув,
і, падаючи Фаетоном крізь біле і синє з вершин,
він партію крив матюками, її вірний син!
25.11 2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2023
автор: Валерій Коростов