СТРАШНІ РОКИ
Минув давно страшний вже тридцять другий,
І тридцять третій вже за ним минув.
З голодної вмирали ж бо наруги,
Голодний плач той душогуб же чув.
Вмирали і старесенькі і діти,
І молодь помирали на очах.
Схиляли голови, як від морозу квіти...
Голодна смерть і біль страшний, і жах.
Всі раді були висівкам й полові,
Бо пухли з голоду, немов на дріжджах хліб.
Просили їсти на вкраїнській мові
Не дві, не три й не п'ять голодних діб.
Та душогуби їсти не давали,
А й гнали босими й голодними в поля...
Щоб ці страшні роки не забували,
Й щоб хлібом не постала нам земля.
23.11.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР