Господь в настіннім годиннику
Сидів і дивився вниз
На жінку, що куцим віником
До купи змітала хмиз.
У хаті було натоплено
І пахло з печі борщем.
На стільчику кіт вгодований
Просив годувати ще.
У двері між тим постукали.
Скотилося серце в пуп, -
Ніколи ще так не гупало.
Аж синє зійшло до губ.
Присіла, вдавилась слиною.
Хоч би не почули там.
Хвилини здались годинами,
Ба, навіть годинник став.
Ще трішки і ...хвіртка скрипнула.
Затихла важка хода.
На Бога крізь сльози глипнула.
З обійстя пішла біда.
- Рятую вас вкотре, грішники, -
Господь у серцях сказав.
Тоді запустив годинника
І втомлено задрімав.
Листопад, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2023
автор: Сілецька-Васильєва Яна