Той Степан до мене верби гне,
Знову колінькує та благає,
То, як блискавиця спалахне,
Тільки серце в грудях не вражає.
Я йому казала: «Заспокійсь!
Галя он до тебе не байдужа».
Та Степан свою накреслив вісь, —
Так кортить йму до моєї ружі…
«Та не стреться, - молиться Степан, -
Заки молоді, ходім на свято».
«Що ж ти мелеш, дурню, перестань!
Он-де чоловік зайшов до хати!»
23.11.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2023
автор: Олена Невідова