У шатах блискучих прямує зима,
Замерзлі зірки за собою здійма.
Їх крутить, їх вертить вітрисько-блукач,
І чується віхоли пісня, мов плач.
Мороз-бородань зачаровує ліс,
У закутень кожного двору заліз.
Торкається зимоньки кіс крадькома:
– На жаль, мабуть, серця у кралі нема.
Для неї зі сніжного хутра тепло,
Та дивляться повз срібні очі, мов скло.
До неба зима зводить личко бліде:
– Де березень млосний ховається? Де?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2023
автор: Ніна Колодяжна