Попелясте в неба стало полотно,
Сонця тіло загорнуло в кокон.
Листя, ніби перетерте толокно,
Під ногами шурхне крок за кроком.
Ще не все змарніло й на гіллі висить,
Зі всіх сил тримається в печалі.
Хлюпне крапель незабаром дощ із сит,
Чи туман розвішає вуалі.
І душа тріпоче листячком верби,
Міжсезоння дихає безлюддям.
Сріблом паморозь присяде із журби,
Часу біг ілюзії розсудить.
За вікном симпатія з метаморфоз:
Надішле нам перший сніг вітання,
І мороз легкий залишить свій гіпноз.
Міжсезоння в роздумах - мовчання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2023
автор: Світлая (Світлана Пирогова)