Війна не знає віку, статті, вашого положення,
вона не знає ні спокуси, ані жалю,
катами робить, а на небі сяйве птах,
ніби сміючись заглядає.
Прагнення до волі спустошує з роками:
боротися за право на життя,
віками розривати ті кайдани,
і себе стратити, сім’ю, міста.
Віками тяжіє над нами, винним себе не визнаю,
робитися рабами, то зовсім не про мою землю.
А на пустоті легше будувати,
і в собі, і в своїй країні.
Я за свободи іншого не знаю.
До птаха дотягнутися руками на руїні,
схопити і сміятися,
всі разом прагнути,
жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2023
автор: trim