Спливають дні
На чужині,
Чимдалі – то сумніші.
Нерідний дім
Не гріє, ні,
Бо рідний – найтепліший.
Коб не вона,
Лиха війна,
Що в кут глухий загнала,
Чи хтось би з вас
Достоту знав,
Яка бува навала.
Московський смерч,
Що сіє смерть,
Ввірвався серед ночі.
Лишали все:
І те, і се,
Тікали світ за очі.
Зігріли вас,
І про запас
Дали надії крихту.
Хоч без образ,
Та все ж не раз,
Душа кричала криком.
Нерідне, знай, –
Таки не рай,
Так зроду повелося.
Хоч плач-ридай,
А рідний край
Не відпускає й досі.
© Надія Бойко
18.11.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2023
автор: Надія Бойко