Я вчуся заново літати
Мов жовтороте пташеня.
У спробі знов собою стати
Ловлю повітря навмання.
Я відчайдушно намагаюсь
Хоч відірватись від землі,
І в невагомості стараюсь
Свій відшукати шлях в імлі.
Але усі потуги марні,
А спроби хибні і смішні.
Далекі мрії і примарні
Так важко втілити в житі.
Я мов біжу краями гострих,
Покритих інеєм, дахів -
Гидке кача у зграї гордих
Та самовпевнених птахів.
Усе безглузде та наївне
Незграбні вчинки і слова...
А може я й не вмів літати?
І не траплялися дива?..
Але не можна відступати,
Пройшовши тільки пів шляху.
Якщо я хочу знов літати -
Маю позбутися страху!
Я вперто розправляю крила,
Мене знов манять небеса!
Їх глибина мені відкрилась
І давня неземна краса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2023
автор: beliv