Скрізь пустка витає в повітрі:
В кімнаті та ген за вікном,
Змішались відтінки в палітрі
Журливі з останнім листком.
Оголений клен край дороги
Одненький, самотньо стоїть,
А листя опале під ноги,
В траві потьмяніле лежить.
У сірій, заглушеній тиші
Навколо розвіявся сум..
В тумані сховалось узвишшя
Потьмарених пусткою стум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2023
автор: Ольга Калина