Як дерево…
Ми губимо листя, коли восени
Одні йдуть красиво, а інші –
Розтерзані бурею гинуть
За диво.
Щоби навесні відродитись.
Зумисно...
Згрібають докупи, і в яму.
Намисто
З дощів, що ридають.
А місто
Трима оборону за листом.
А що не по плану зовуть
Падолистом.
То драма.
Бо в полі, в степу ті дерева –
Безлисті.
І хай ні тобі, ні мені до сенсу зі змістом.
Листи – краплі крові, листки на броні –
Пречисті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: fialka@