Дивлюся із сумом, опало як листя з дерев,
В долоні збираю останнє осіннє проміння,
Тікають роки без оглядки і без перерв,
І тільки тепер приходить видюще прозріння.
Хоч став, хоч не став ти для них перепони,
Не спиниш шаленство років на льоту,
Для них своя тризна і свої в них закони,
Хоч в весни зелені, хоч в осінню сльоту.
У сутінках ночі перед тихим світанком
Рояться думки і все нижуться в безліч разків
Легким і грезетовим ніжним серпанком
Моїх все втікаючих вдалеч років
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А