У осіннім надвечір’ї
Листопад торкає мрячка.
Зріла осене, в замрії
За сльоту і сум пробач нам.
Слі́зьми лави вмить просякли,
Парасольки у патьоках.
Розійшовся дощ-гуляка –
Гонить постать одиноку…
Аж виляскує в калюжах –
Жметься, щулиться та мнеться.
Ліхтарі – очиці мружать
У розлитому люстерці.
Во́гка че́рвінь листопада
Вулички забарвить сірі.
Хоч і мряка – Вас украду
в золотаве надвечір’я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2023
автор: Білоозерянська Чайка