«О панно Осене, з усіх твоїх принад
Найбільш чарують гами кольорові,
Аж поки сивочолий листопад
Свої насупить вигорілі брови.
Тобі не вперше, панно, зізнаЮсь:
Люблю вітрів і ранків позіхання,
Що доторкаються до щік і вуст.
Виношую в собі одне прохання:
Не поспішай у зиму, прошу я.
Дозволь моїй душі насолодитись,
Хоч полонянка я давно твоя,
Не заважає це в красі втопитись.
О панно Осене! Ти саме та пора,
Що змушує не тільки милуватись,
А й турбуватись про птахів, звірят
І дні життя свого не марнувати.»
Отож, цінуймо сонцеокі дні
І не сполохані війною ночі,
Щоб український рід наш не біднів
І сльози щастя прикрашали очі!
1.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2023
автор: Ганна Верес