Відпускаю... як піде відтак, то нехай,
Залишається мудрість, її ж і питай,
Зрозуміти тепер багато я змогла,
Не затримуй нікого, істина проста.
Відпускаю... обра́з собі не залишу,
Бо придбала таку чудову завісу,
Не держу ніколи за душею камінь,
Убивати здатний він все щастя навіть.
Відпускаю... і махну лиш хустиною,
Чи дощу, без перестанку мінливому,
Чи то вітру, той швидесенько пронісся,
Чи то променю, й зігріти не спромігся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2023
автор: liza Bird