Сльози сивих небес знову падають вниз,
вимивають з куточків душі всю золу.
За три кроки до прірви, людино, спинись,
знайди сили в собі опиратися злу.
Стилий вітер доносить то стони, то плач
і приносить уламки загублених мрій.
Ти того, хто образив, людино, пробач,
а того, хто замерз – обійми, обігрій.
Якщо є, що сказати – не бійся, скажи,
відшукай найщиріші для цього слова.
Хай розтали давно сподівань міражі,
ще маленька надія у серці жива.
Коли стогне душа від пекельних новин,
коли інші забули про слово святе,
обери ти одну з сотні тисяч стежин,
що до се́бе самого тебе приведе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2023
автор: Денисова Елена