Я буду пізно, все в порядку мам…
Я вже доросла, все давно змінилось
І кожен день крокуючи життям
Тепер я знаю скільки треба сили.
Втомилась... може... та не від життя,
Просто якось усього навалилось,
Робота, дім, та все буде гаразд
Уперта, впораюсь, і за спиною крила.
Я рідко дзвоню, мабуть не як всі,
Говорю мало, тільки про важливе.
Багато що тримаю у собі
І розраховую лише на власні сили!
Давно вже інша, дуже не проста
І не зручна, як би комусь хотілось,
Тепер навчилася боротись до кінця,
Хоча колись була не зі сміливих.
Я йтиму далі, далі у життя
І що б там не казали за спиною,
Я сильна, вільна, впораюсь, жива...
Бо моя віра назавжди зі мною.
© Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2023
автор: Марія Скочиліс