У смертного, останнього рубежу
Стоїш навіки. Гранітні долоні...
Душа лиш там - на небі, без міражу,
Хоч кров'ю освячений вічний твій сон.
Стоїш... І в руках остання граната.
...Багрове полум'я струїться без слів.
Тут серце батька і сина і брата.
Їх сила дихання, вже мають свій спів...
І горе людське достигло в мовчанні.
Не тушить сльоза багрове полум'я.
Притулок їхній не погасить рани,
Де хвиля правди цікава поволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2023
автор: Маг Грінчук