Насунулася темінь на вечір,
Щільною стіною накрила довкіл.
Згаснув день, обриваючи клекіт,
Все те, що манило так звабливо зір.
Стало тихо, ні цятки у висі,
Аж дивне якесь зашкребло відчуття.
Та, раптом прокинулися чисті,
У серці гарячім, як парость, чуття.
Тепло розросталося любов’ю,
Тим внутрішнім світлом, що в кожного є.
Озвалося: " Я - Господа славлю -
Душі, в каятті, Він безсмертя дає."
Зі світлом у собі безумовним,
Зі щирістю в помислах йди по житті.
Нехай буде для тебе це кровним,
Неси в грудях віру та радість - світи!
11.11.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2023
автор: Валентина Ланевич