Генерал побув недовго, -
Побажав своїм мамлюкам
Успіхів надалі, вдачі,
Щоб безногий став на ноги,
Взяв безрукий себе в руки,
Та іще чогось впридачу.
Як не виконать задачу -
Танцювати став безногий,
На гармошці грав безрукий,
Безголовий, зрозуміло,
Лобом об підлогу стукав
І від того іще довго
Ноги, руки, - все боліло.
Схаменулись раптом мертві,
Пригадавши свої нетрі,
Стали рватися додому,
Хай без ніг, без рук, не в тому
Річ, бо дома і солома
Найсмачніша від усього,
Відстрілялися небоги,
Спакувалися в дорогу.
Головний із головних
Гнав назустріч знов нових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2023
автор: Рунельо Вахейко