Кайдани мовні пронесли віки,
Які народ наш вдяг недобровільно.
Чи нею говорили козаки?
Чи до лиця вона країні вільній?
Коли шансони в нас чужі дзвенять,
А посувається своє, святе і рідне,
Тоді чи вистачає в нас понять?
А мо’, й духовно ми вже стали бідні,
Що й досі чубимось? І знов через москву,
З якою мовою нам жити правильніше?
Чи не пора сторінку вже нову
Відкрить.
Ворожу ж заховати в нішу.
Згадаймо лиш, за що ж у нас війна?
Чи не за мову, віру й нашу волю?
Яку ціну іще сплатити нам,
Аби країна мала власну долю?
Не рабську, не «хохляцьку», а нову,
Де би звучало слово українське.
Дорогу обираймо не криву,
Бо ж мова – також зброя, окрім війська!
9.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2023
автор: Ганна Верес