Ну, як тебе я можу не кохати?
У тобі ж джерело живильне б’є!
Ти сієш слово і умієш жати,
Подати те, що надважливим є.
Країну ту, в якій ти народився,
Не тільки словом любиш, а й трудом –
Стіною з цегли не відгородився,
Від її ран, болячок і судом.
Усе, що можеш, робиш ти, козаче,
Щоб край наш не загнувся від ракет.
І моє серце, мов шалене, скаче,
Коли я бачу поступ твій і злет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)