Свята земля породила сина,
Німа печаль забирає долю,
Війна пекельна лишить руїни,
Поразка орків дає нам волю.
Гаряча куля летить у чорта,
Холодний грунт навіки в'язниця,
В ній ворожа душа без сорту,
Хай дитя їй невинне сниться.
Там на небі розсудять, Боже!
Бачиш матір в хустині чорній,
Попід хмарами вічне ложе,
Їхнє сонце іде за обрій.
Від початку країна у битвах,
Нам судилося це пережити,
Вишиванками шлях сповитий,
Ворогам кров тут лити і лити.
Відчайдушні герої-хлопи,
Пам'ятаємо ваші лиця,
Заростуть бур'янами окопи,
І поляже останній вбивця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2023
автор: Вікторія Павлюк