Причвалав широчинами холод
Із просяклих туманами далей.
Скуштувавши негоди навколо,
Став я начебто ясен опалий.
Елегійним борвієм обдутий,
Ухопився рукою за пляшку,
Щоби трохи про суще забути,
Від якого й всміхнутися тяжко.
Загубитися б мирно до стуми
Десь на луці безкраїй чи в хащах,
Тільки край би боління ті стлумив,
Що нагнала зажура пропаща...
Ти вистуджуй двори, листопаде,
Крий багнюку сухим оксамитом –
Я у вохрі топитимусь радо,
Хоч марнітиму серцем побитим.
[i]07.ХІ.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2023
автор: Прозектор