[i]Довіра породжує потребу...[/i]
Візьми мої крила під синю опіку, -
Благала безвихідь живого вікна.
Капали сльози без болю та ліку
На купу розбитого віями скла...
Там, за стіною і рамою поля,
Сходить безвільна далека зоря.
Вона прокладає безучасті моря
І дивиться вгору, немовби сліпа...
Із нею ми врозтіч, коли відчували
Осяяний дотик тісно́ї струни.
Із нею ми разом, коли відпускали
У звідані далі потоки луни.
І тільки ізранені подихом болю
Же́вріли два монолітних крила...
Ми були ра́зом, закохані в долю,
Хоча і найперше - я за́вжди одна...
28.10.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2023
автор: Сара Ґоллард