Ми підемо туди,
де є великі хвилі,
Ми дійдемо тоді
до наших берегів.
Доволі в нас бажань,
в нас вистачає сили,
Наш поводир – Любов
і справедливий гнів.
Ми дійдем без вагань,
де хвилі споконвіку,
Дорогами страждань
до рідних берегів.
Осяйні береги
любили ми одвіку,
Бо ми завжди були
із тих морських країв.
Ми підемо туди,
де нас чекають хвилі,
Ми дійдемо тоді
до рідних берегів.
Свободою було
осяяне довкілля,
Не ранили серця
ні ненависть, ні гнів.
Повернемось туди ,
де б'ють великі хвилі,
До кращих берегів
у нашому житті
І де були завжди
серця щасливі, вільні
І не бажали тих
непроханих світів.
Ми дійдемо туди,
де є великі хвилі,
І звільним береги
від наших ворогів.
І досить з нас страждань,
в нас вистачає сили,
Наш командир – Свобода
і праведний наш Гнів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2023
автор: Рунельо Вахейко