Хай веселяться люди десь, як можуть,
Бо карнавальна круговерть кругом.
Вони на нас і ми на них так схожі,
Життя ж під іншим бачимо кутом.
Той кут загострений, неначе лезо,
І кожен крок для нас - життя чи смерть,
І ми узнали, - щастя має межі,
Бо захлеснула лиха круговерть.
І як так можуть люди веселитись, -
Не бачили ні крові, а ні сліз ?
А нам як веселитись так навчитись,
Щоб свій створити рідний парадиз.
Напевно, так не буде, як раніше,
(Колись ми веселилися на всю.)
Якщо ж радіти будем, то тихіше,
Бо пляски смерті в нашому краю
Нам звичними вже стали по-буденному.
Ми доповіді слухаєм щоденні
Про наш розтрощений квітучий край.
То ж веселяться вже й за нас нехай,
Де карнавал, тропічне вічне літо,
Там океан, банановий там рай
І не палають там міста розбиті,
Там сміх щасливий, радість через край.
Та стільки лиха діється на світі,
І не припиниться ще довго, схоже.
Хай буде карнавал і вічне літо!
Хай веселяться люди десь, як можуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2023
автор: Рунельо Вахейко