Вона... талановита...
Їй все вдається так, ніби... вона просто... робить рухи і... створює, створює, створює... Створює легко, ніби просто... живе...
А небо... підтримує її своїм сірим поглядом. І вона, відчуваючи таку потужну підтримку... працює над образами, що невпинно підказує їй натхнення...
Вона... талановита... та хизуватися цим.. навіть не вміє. Це просто, як подих... Так! Творити..
ніби дихати... Вона відчуває себе улюбленою дитиною Всесвіту..
і це... створює у ній самій... митця... Їй це необхідно... по іншому, ніяк... Усі її натюрморти, мелодії, екібани... Це... без перебільшення - сенс життя... І вона... вдало та легко бере цю вишину... Ні, не подумайте, вона сама, не залишила собі іншого вибору... бо як інакше? Саме цей вибір... створив її саму... вона... талановита... Бо вона... осінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2023
автор: Анжела Волкова