Старий-старий осокір
До води схилився.
Скільки літ пройшло з тих пір,
Як його садили.
Зеленіють ще гілки
Із одного боку,
З іншого - сухі гілки
Високо-високо.
Коли вітер сильний дме -
Падають додолу,
Вже ніхто там не пройде -
Встеляють дорогу.
І скрипить тихенько він
Так, ніби зітхає.
Молодість не раз згадає
Старий дідусь-осокір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський