Ходить осінь. Гаєм бродить.
Допиває сонцеграй.
Студеніють трави й води.
Роси сяють, мов кораль.
Зарубінилась калина,
В намистах – горобина.
Вітер вигляе з долини,
Жовті крила напина.
Заглядає всюди осінь –
Господиня, хоч куди:
Схоче – трави підморозить,
Чи наллє дощем води.
Ну, хіба ж не чарівниця
Справді осінь? – Саме так!
То стоїть, немов жар-птиця,
То, немов без пір’я птах!
24.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2023
автор: Ганна Верес