В моєму серці туга.
І у душі вона.
Їх ссе, мов змій-недуга,
Вона, бо йде війна
У нашім ріднім крáю
Коханім, дорогім,
Та доведем до краю
Її ми всі у нім.
Ми боремось сміливо
Супроти ворогів,
Щоб сталося це диво.
Мені бракує й слів,
Щоб ними передати
Жорстокість всю війни,
Що вороги почати
Насмілились. Вони
І серденька не мають
В собі, душі теж з ним,
Адже жалю не знають.
Вкрай кожен з них є злим,
Жорстоким. Відбирають
Вони в людей життя
За те, що світлі мають
У серці почуття,
За те, що всі кохають
Свій край і що його
Щосили захищають,
Щоб жить впродовж всього
Життя у мирі, щасті.
Позбавимося ми
Цієї тьми-напасті –
Війни. Тоді людьми
Щасливими всі будем
В своїм краю ми жить
І навіть позабудем
Навіки, як тужить.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2023
автор: Євген Ковальчук