Стоїть дівчина, коси розпустила,
В люстерко дивиться прозорої води,
Немов би хоче своє личко вмити,
Але не може погляд відвести,
Бо зачарована ж бо вродою своєю,
Отак вона стоїть усе життя,
Милуються і люди також нею.
Хто це?Зеленокосая...( верба).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський