Розпустне виховання в селі. Гумореска (проза) .

Нині  з  зятем  своїм  посварилася!  Бо  такі  страшні    образи
посипалися  в  мою  сторону,  що  я  не  змогла  стерпіти!

Сказав,  що  я  внука  розпустником  виховую.  Ні,  ну  ви  чули?
Що  він  в  16  років  мав  би  взнати  те,  що  я  йому  розказала,  показала  і  пояснила.  А  він  це  взнав  в  9  років  і  його  дитяча  психіка  до  того  не  була  готова.

Це  ж  цього  літа  вони  вперше  мені  його  привезли.Сонечко  моє  маленьке...  9  років  а  він  вже  такий  розумник!

А  дочка  моя  з  зятем  дуже  правильні!  Сидять  в  місті,  в  тих  комп'ютерах...  А  з  дитини  зробили  тепличного!
Блідий,  худенький...  Але  який  розумний!  Математику  любить.  В  математичному  класі  вчиться.

Ну,  думаю,  я  його  трошки  поправлю  в  селі.  Молочком  відпою...  Маю  корову  і  козу.  
Пішла  я  до  хліва  їх  доїти.  А  він  щось  так  задумався  і  питає:  "Бабусю,  а  чому  в  корови  4  дійки  а  в  кози  дві?".
Йосип  голий!  На  я  знаю?  Бо  корова  дає  відро  молока  за  раз  а  коза  літру!  Що  там  ділити  на  штири?
 
А  та  дитина  одразу  почала  щось  рахувати,  брівки  звела  до  купи  і  за  мить  випалила:  "  В  процентному  співвідношенні  козу  природа  мала  б  наділити  однією  дійкою!
Воно  то  так...  Але  я  маю  дві  руки!  Природа  і  про  мене  подбала!  

Ще  спитав  як  часто  я  вигулюю  корову  і  чи  привчена  коза  до  лотка...  Дитина  з  міста...  Що  сказати?  Бери,  кажу,  шухлю  і  відро  і  пішли,  вигуляємо.  Бо  ж  він  ще  й  правильний.  Хвалився,  що  в  місті  хороші  господарі  з  мішечками  за  песиками  ходять  і  прибирають  за  ними.
Вибирай  кажу,  пакет  для  сміття  на  30  літрів  чи  відро?  Бо  наша  лиска  то  не  чао-  чао.  Як  їсть  так  і  ....

А  в  Нюсі,  моєї  сусідки,  цап  припнятий  за  плотом  пасся.
Коли  я  корову  з  козою  на  пасовисько  виганяла,  то  він  проводив  нас  хтивим  поглядом...  І  внук  констатував,  що  у  баби  Нюсі  коза  з  однією  дійкою  і  це  більш  логічно...
Я  й  пояснила  внукові,  що  то  цап.  І  молока  він  не  дає.
Він  про  щось  задумався  але  нічого  не  сказав.

На  другий  день  одна  з  моїх  молоденьких  курей  запіяла  як  півень!  Когутик  наш  аж  підскочив  на  місці!  Кури  порозбігалися.  А  внучок  допитливий.  Чого,  каже,  ваша  курка  кукурікає,  як  півень?
Дитина  має  знати  життя!  Це  не  курка,  кажу,  і  не  півень.  Це  -  курій.  На  вечерю  буде  локшина  з  бульйончиком,  кажу  йому.

І  де  тут  розпуста?  Сільські  діти  з  першого  року  життя  те  все  знають,  кажу  зятю.
А  він  же  ж  з  інтелігентної  сім'ї.  Каже,  що  в  14  років  як  в  зоопарк  з  мамою  ходили,  то  вона  йому  біля  клітки  з  мавпами  очі  затуляла.
Мати  Василева!  Де  в  моєї  Галі  очі  були?
Дякую  Богу,  за  внука!  Певно  моя  Галя  перед  весіллям  зводила  зятя  в  зоопарк.  Без  мами...

Валентина  Дацко/  Урода
Запрошую  моїх  читачів  на  мій  ютуб  -  канал
Гонорова  пані.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Гонорова пані