Я пам’ятаю зимовий роман,
Коли сніжок лелійний іскрився,
Хоч при землі під снігом спав дурман,
Настигла думка - це сон наснився.
Та ні, то помилка, спалах вогню,
Серед зими в почуттях не грітись,
Тільки себе, знову себе виню,
Нащо судилося, нам зустрітись.
Природа спить і почуттям спокій,
Треба час дати, щоб розібратись,
Просто відчути, ти справжній сокіл,
Який серйозно зміг закохатись?
Ми спромоглись вручити шанс весні,
Щоби сумління стопила й сніги,
Всупереч долі, хоч й сонячні дні,
Мені ці ніжності не до снаги.
Потік струмків, всі спогади змива,
Наче ріка, неслась, як час, вирій,
Не будем разом, вже і на жнива,
Душа мовчить, не маєш довіри!
2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2023
автор: Ніна Незламна