Дивували мене ті прегарні дерева,
Що були восени у розкішнім вбранні.
А чи знали вони про зимову перерву –
Ген на синьому тлі самоцвітні вогні!
Я збирала очима смарагди, коралі,
І низала думками разки бурштину.
Як достигли сапфіри терпкої моралі,
І вишневий мармур у колючім тину.
А ще клени, ще клени різьбились у злоті.
Сяйво вкрали у сонця й забули вину.
Чи є осені зрада? Природа ж щаслива!
Без плаксивих дощів і холодного сну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2023
автор: fialka@